Чому б не з’їздити на пару днів з Праги до Відня? Вдвічі дешевше екскурсії, а потім до того ж можна похвалитися перед друзями своєю крутістю. Так що поїхали!

Велике спасибі за розповіді про поїздки, надіслані на конкурс “Історія моєї подорожі” мені на e-mail: [email protected]
Сьогодні Бабкін Сергій відзвітує за два дні, проведені у Відні.

Чому б не з’їздити на пару днів з Праги до Відня? Вдвічі дешевше екскурсії, а потім до того ж можна похвалитися перед друзями своєю крутістю. Так що поїхали!

Головне прийти на автовокзал під час, не заблукати, знайти автобус – так я ж проробляю таке кожен день!
Вирушаючи в Європу в кінці березня, я чомусь подумав, що там вже тепло, квіточки і немає снігу.

Це була сувора правда. До речі, чимось невловимо нагадує Батьківщину ця їхня Австрія.

Але ось нарешті-то з’явилися ознаки Європейської цивілізації – ось вона Відень!
Першим ділом я прокляв апарати з продажу квитків на громадський транспорт. Не звик я до них. І дрібниці-то у мене немає потрібної, і банківська картка без потрібного мікрочіпа! Чергу за моєю спиною обурюється, і навіть хлопчина-помічник, який вибіг зі своєї скляної будки безсилий. Мда…

Але все ж спасіння прийшло, варто лише звернутися в газетний кіоск з живою продавщицею. О так, вона знає англійське слово «ticket». І ось воно – віденське метро!

Метро я теж незлюбив спершу за його шість гілок (після 3-х празьких це було ну дуже складно). І даремно!

Перше, що ви побачите на виході зі станції Staphansplatz. Якщо вийдете в потрібному місці звичайно. Я вражений назавжди. До того ж тут світить сонце і тепло.

Ну а це друге, що ви побачите.

Ех, треба було мені туди зайти. Про зв’язок Боббі з представленими націями тепер залишається тільки гадати.

А собачок Боббі не пускає. Безсердечний тип – вони такі милі.

Я прибуваю в готель Carlton Opera. Забронювати готель через інтернет виявилося не так-то легко – карта Visa Electron, як виявилося, у віденських готелях не котирується. Так що тільки Standart або Classic, панове, не нижче!

Відмінний орієнтир – мені допоможе пригадати дорогу.

Тут я півгодини намагався замовити обід з допомогою небагатьох відомих мені німецьких слів – «ніхт» і «йа». Попутно дізнався, що шніцель і гриль – зовсім різні речі. Ось невіглас.
Вчіть німецьку, панове, англійська мова тут рідкість.
Перший день я провів у досить безцільних блуканні по центру Відня.

Ось і віденська опера.

Віденський трамвай. Я хотів покататися по Рінгштрассе, але ледь не поїхав в невідому даль – мабуть щось наплутав.

Тут я зрозумів, що, здається, їду не туди.

Пора виходити. Точно пора.

Собор Святого Стефана. Це диво я міг би фотографувати нескінченно. Я обожнюю готичну архітектуру.

Намагаючись запхати його у кадр, я облазив навпочіпки всю площу.

Нарешті, я з’являюся власною персоною. Такі фото – ось ціна самотності в подорожі.

Рано чи пізно всім мандрівникам захочеться в оперу. В таку-то вже точно. Ложі і арії додаються. Такий ось віденський туалетний гумор.

Нічне життя! Великий плюс зимових подорожей – сутеніє рано, і часу насолодитися вогнями куди більше.

Та це ж знамените кафе Sacher! Вже годину шукаю! Нарешті!

Всередині видніється розкіш. Як же пройти повз?

Обстановка помпезна. Приготуйте один євро для гардеробника.

Як їх сюди пустили без фраків і вечірніх суконь?
Мені кафе «Захер» не сподобалося. Поважні офіціанти і портрети імператорів на стінах, а атмосфера все одно якась не така.

Це «Класика Захера». Не дуже смачно, зізнаюся вам.
Вийшовши звідти, я першим ділом подумав: «Так, де б тепер поїсти?»

Вночі він ще красивіше.

А всередині якраз меса.

Упс. Якось недобре вийшло.

Як довго я намагався зробити цей кадр!

Повертаючись в готель, натрапив на ще одне нічне диво. Я бачив його ще вдень, але тоді воно не справило на мене враження. Вночі інша справа.

Карлскірхе. Вивіска свідчила, що там є ліфт і панорама. (Ух ти! Забиратися на вежі і дивитися на панорами – моя друга пристрасть нарівні з любов’ю до готиці). Сфотографуватись на тлі цієї краси мені так і не вдалося.

Віденський сніжок. «Ще в полях біліє сніг…», а в місті його вже майже немає.

Ранок видався похмурим. Накрапав дощ, але мені нічого не залишалося, окрім як покинути гостинну келію в Caplton Opera. Це була гарна ніч в опері… Діставши з кишені вже порядком заяложену карту віденських пам’яток, люб’язно надіслану Михайлом, я відправився оглядати їх.

І у Відні не без вандалів.

Вдень Карлскірхе вже зовсім не та.

Це спорудження величезної висоти привело мене в захват – це ж який вигляд звідти відкривається!

Мда… А вигляд-то й поганий.

Зате можна помилуватися зблизька на фрески.

На останніх метрах ліфта вже немає, все трохи скрипить і взагалі досить страшно.

Похмура погода не радувала, а тут я ще навіщось вирішив йти в Бельведер пішки. Вдосталь намаявшись, я вийшов до трамвайної зупинки і – о диво – навіть приїхав куди потрібно.

В Бельведері, схоже, сьогодні не сезон. Зате багато снігу. Наприкінці березня тут майже нема на що дивитися.

Як тут, напевно, красиво під час цвітіння…

Під ногами хлюпає бруд, але дехто піде на все заради вдалого знімка.

Похмура картина.

У центрі було веселіше. І поліція в оточенні, і крики збудженого натовпу роззяв. Я вже було подумав, що хтось загрожує зістрибнути з даху готелю «Захер».

Виявляється, Відень відвідав сам Джастін Бібер. Почалася масова істерія. Всіх, хто наважувався з’явитися в дверях «Захера», зустрічали дичайшими криками. Я марно прочекав кумира десять хвилин (цікаво ж подивитися, хто це такий).

Хофбург мені сподобався значно більше Бельведера. Втілене имперство!

Тут мені попалася російська екскурсія, від якої я дізнався, що перебуваю на Площі Героїв і лицезрею принца Євгенія Савойського. Екскурсіями все ж не варто нехтувати.

Він як би говорить нам: «Хей!!!» До свого сорому я не запам’ятав, кого зображує другий пам’ятник.

Ну і як же пройти повз Парламенту?

Ратуша. Здалеку я взяв її за якийсь собор і просив англійською перехожих «сфотографувати мене з тим далеким храмом».
Слово «Rathaus», яким на моїй карті позначена ратуша, до останнього моменту вводив мене в оману: що за «щурячий дім» такий? (з англійської «rat» ж «пацюк»). Так і я за неуважність читав «rattenhaus».

Одна ніч у Відні – її можна провести і так. Жартую.

Через дві години. А Bieber так і не вийшов до цих пір.

Ну і фанатки теж притомилися чекати.

У тіні Святого Стефана зібралися єретики. Вчора був на звичайній месі, сьогодні – на антицерковної. Як тяжек хрест вільної віри…

«Ну, може давай вже закруглятися, а?»

Я не упустив шансу відобразитися з самим Папою.

А він, схоже, справжній гонитель єресі.

Поліція пильно стежить за вільнодумцями. Ну а мені, на жаль, пора повертатися.

Як знайти вокзал? Правильно, ідіть за сумками! Ех, прощай, Відень!

І здрастуй, Прага. Брррр… Але це інша історія.

Як я економлю на готелях?

Все дуже просто – шукайте не тільки на букінгу. Я віддаю перевагу пошуковик
RoomGuru. Він шукає знижки одночасно на Booking і на 70 інших сайтах бронювання.

Готелі зі знижкою тут

Скачати путівники

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here